Тематичний напрям 3.

Тематичний напрям 3. 

Економічні аспекти глобальних проблем

Войтко О. С.,  Думич М. М.

Львівська державна фінансова академія

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА СТАН РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Процеси глобалізації сучасної світової економіки є дедалі інтенсивнішими та відчутнішими. На сьогодні немає держави, спроможної уникнути впливу цього процесу на ті чи інші сфери суспільного життя, оскільки глобалізація справляє потужний вплив на всі сторони життя світової спільноти загалом і на ринок праці зокрема. 

Вивченням питань, пов’язаних з ринком праці, його змінами у процесі проявів впливу глобалізаційних тенденцій на економіку займалось багато видатних зарубіжних вчених, серед яких варто відзначити Р.С. Піндайка, С. Фішера і таких вітчизняних науковців як: А.Р. Горілий, Л.В. Лісогор, О.Г. Чувардинський, М.І. Гуць та ін. Проте, на даний час проблеми  ринку  праці  все  ще  залишаються актуальними і саме тому потребують наукового і систематизованого підходу до  їх  вивчення. 

Взагалі глобалізація – це процес перетворення світового господарства в єдиний ринок товарів, послуг, робочої сили та капіталу на основі подолання перепон між економіками окремих країн. З одного боку, глобалізація є продуктом економічного і технологічного розвитку, з іншого – вона перетворюється в його рушійну силу.

Події та факти останнього часу дають підстави стверджувати, що глобалізація економіки впливає на ринок праці нашої країни у двох аспектах. По-перше, через міграційні потоки та посилення попиту на робочу силу в Україні транснаціональними і міжнаціональними компаніями, що спричинює поступову трансформацію нашого ринку праці в частину глобального ринку праці, інтеграцію з ним. По-друге, глобалізація економіки впливає на ринок праці України опосередковано через різноманітні канали і чинники, до яких насамперед слід віднести: міжнародну торгівлю і прямі іноземні інвестиції; зміну цін на міжнародних ринках на товари і послуги, що посідають важливе місце в українському експорті та імпорті (особливо енергоносії, метал, продукція сільського господарства); зміну курсу національної валюти тощо.

Вплив економічної глобалізації на ринок праці проявляється через такі параметри як склад і структуру робочих місць, їх динаміку, якісні характеристики робочої сили та її мобільність. 

У структурі робочої сили України сформувався багатомільйонний контингент осіб, для яких трудова міграція є основним видом зайнятості й першорядним джерелом доходів. Переважно це люди віком до 35 років. Тому вирішення цієї проблеми має велике суспільно-політичне та соціальне значення. Трудова міграція молоді впливає на демографічну, соціальну й економічну ситуацію в країні. Головними причинами, які змушують українську молодь залишати свої оселі в пошуках кращого життя, є економічні основи. Це, зокрема, низький рівень заробітної плати, значні масштаби безробіття, нестабільність розвитку української економіки. За даними дослідження “Зовнішня трудова міграція населення України”, основною причиною виїзду за кордон 6 з 10 мігрантів є низький рівень оплати за відповідну працю в Україні.

Експерти називають різні цифри українців, які вибули за кордон з метою працевлаштування: вони коливаються в межах від 1,5 до 7 млн. осіб, що становить від 3,1 до 15,1% чисельності всього населення України (станом на 1 січня 2013 р.), та до 34,1% економічно активного населення України. Згідно з даними згадуваного дослідження від початку 2005 р. до 1 червня 2013 р. за кордоном працювали 1,5 млн. мешканців України, з яких майже 1,3 млн. перебували поза межами держави з метою трудової діяльності [4].

Хоча основною країною призначення українських працівників-мігрантів, як і раніше, була Росія, проте майже половина всіх трудових українських мігрантів перебуває в країнах Європейського Союзу. Переважна більшість їх в Італії (13,4%), Чехії (12,8%), Польщі (7,4%), Іспанії (3,9%) та Португалії (3%) [1, с. 164]. Причому порівняння даних, отриманих Державною службою статистики, показують, що поступово частка Росії як країни призначення заробітчан зменшується. Натомість, помітно зросла останніми роками частка працюючих у Польщі. Такий розподіл трудових мігрантів пояснюється, зокрема, прагненням знайти краще оплачувану роботу в країнах зі спорідненою ментальністю і релігією.

Тенденція розвитку трудової міграції не є втішною для українських соціологів, бо незважаючи на труднощі, з якими зіштовхуються наші трудові мігранти під час економічної кризи, перебуваючи на території іншої держави, масового повернення додому не спостерігається, оскільки ситуація в країнах перебування загалом залишається сприятливішою, ніж в Україні. Хоча, за різними оцінками, понад 80% мігрантів має намір повернутися додому (зокрема, серед жінок, які залишили на Батьківщині дітей, – 60%). Близько 70% заробітчан мають в Україні сім’ю і підтримують контакти з родичами на батьківщині. 90% мігрантів вважають, що їхнє майбутнє – в Україні, а відтак намагаються придбати квартири, оплатити навчання дітей або навіть започаткувати власний бізнес.

Економічні та соціальні наслідки еміграції молоді з України мають свої позитивні й негативні сторони. До позитивних можна віднести: додаткове спрямування в економіку України значних фінансових потоків; можливість матеріального утримання на батьківщині сімей, зокрема дітей, фінансування їхнього навчання, покращення житлових умов, купівля товарів довготривалого використання, оздоровлення родичів тощо; зниження напруження на українському ринку праці та зменшення зареєстрованого й прихованого безробіття; розширення можливостей зайнятості для економічно активного населення України; розширення світогляду, набуття свідомості та розуміння реальних умов ринкової економіки розвинутих країн, вивчення іноземних мов.

Негативні наслідки, що супроводжують процеси трудової міграції молоді, нині превалюють над позитивними. Перш за все, це залежність економіки держави від зовнішніх валютних надходжень. За даними Світового банку, загальна сума переказів у 2012 р. перевищувала $430 млрд, з яких $6,5 млрд в Україну. Національний Банк України наводить цифру у $7,5 млрд, що дорівнює 4% ВВП України, неофіційні трансфери становлять близько 14% загального потоку. Іншим негативним наслідком є від’ємні демографічні показники, адже відбувається зменшення кількості населення за рахунок виїзду за кордон та народження дітей у країні-рецепієнті. Соціальні зміни у суспільстві йдуть не на користь державі. Розповсюдження набуває соціальне сирітство, адже діти зростають і виховуються без опіки батьків. Одним з негативних наслідків є трансформація українських родин, коли їх члени виконують невластиві для них функції через виїзд інших за кордон, а також розпад сімей. Негативом є і втрата значної частини трудового та інтелектуального потенціалу, особливо в тих випадках, коли тимчасова трудова міграція трансформується в тривалу, переселенську.

Однак, існують наслідки, які є двозначними (як позитивними, так і негативними) для української держави. До них можна віднести, наприклад те, що трудова міграція знімає напруженість ринку праці в Україні, але з іншого – призводить до втрати значної кількості професіоналів. Подібне стосується культурного аспекту трудової міграції. З одного боку українці “несуть у світ” свої традиції, звичаї, але з іншого – багато з них, вивчаючи мову країни-рецепієнта задля отримання високооплачуваної роботи, втрачають українську ідентичність [3].

Незважаючи на світову економічну кризу і пов’язані з нею ризики, кількість українців, які мають намір працевлаштуватися за кордоном, залишається значною. Аналіз наявних намірів населення засвідчив, що у II півріччі 2013 р. планували виїхати за кордон 1710,1 тис. осіб, або 5,9% населення працездатного віку, з них майже кожний четвертий планував поїздку з наміром працевлаштування вперше або повернення на роботу. Серед студентів таких – близько 70%. Українська молодь хоче поїхати за кордон переважно з метою заробітку – на відміну від росіян та азербайджанців, які розглядають закордонні поїздки як можливість отримати культурний досвід чи здобути освіту. Такими є результати порівняльного аналізу молоді трьох країн, який в Україні проводили соціологи з Фонду “Демократичні ініціативи”. Соціологи кажуть, що українська молодь більше, ніж у Росії чи Азербайджані, незадоволена своїм фінансовим становищем і ситуацією на ринку праці. За даними дослідження, серед молодих українців 65% виявили бажання поїхати за кордон саме для працевлаштування, 14% не виключають, що можуть назавжди залишити свою батьківщину [2, с. 98].

Аналізуючи наслідки  трудової міграції для України важливо пам’ятати, що вона є вкрай мінливим процесом, чутливим до економічних та політичних змін. Нинішній переломний момент в українській історії безумовно відбивається на її динаміці. Економічна криза, воєнні дії на Сході країни сприяють збільшенню відпливу населення за кордон.

З метою зменшення еміграції робочої сили необхідне впровадження системи заходів, які на думку фахівців повинні мати чітке внутрішнє і зовнішнє спрямування. До числа перших належать заходи політичної та макроекономічної стабілізації, оздоровлення економіки шляхом припинення війни, створення робочих місць, розширення іноземного інвестування тощо. Зовнішні заходи мають забезпечити цивілізовані форми виїзду працівників за кордон та можливість їх вільного повернення додому, ввезення валюти, а також гарантії нашим співвітчизникам захисту їхніх трудових прав за кордоном.

Головним чинником, що знизить трудову міграцію, є забезпечення людей роботою з належними умовами праці та її оплатою, обмеження “тіньової” економіки та “тіньової” зайнятості. Адже продуктивна зайнятість – це шлях подолання бідності та відвернення від виїзду на заробітки за кордон.

Отже, можемо зробити висновок, що втягнення України до глобалізаційного процесу – це суттєвий мотив для прискорення системних реформ у країні, зокрема структурної перебудови економіки, що дасть змогу певною мірою протистояти негативним наслідкам глобалізації. Створення умов для збереження та відтворення висококваліфікованої робочої сили, здатної ефективно функціонувати в умовах глобалізаційних процесів, інноваційного виробництва, дасть змогу сформувати стабільний та конкурентоспроможний ринок праці та економіку України загалом.

Список використаних джерел

1.   Акулов М. Г. Економіка праці і соціально-трудові відносини: [навч. посіб.] / М. Г. Акулов. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 328 с.

2.   Колот А. М. Соціально-трудова сфера: стан відносин, нові виклики, тенденції розвитку: [монографія] / А.М. Колот. – К.: КНЕУ, 2010. – 251 с.

3.   Петик М. Україна в сучасних глобалізаційних процесах / М. Петик // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – №19. – С. 530–539.

4.   Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

Мороз Володимир Михайлович, д. держ. упр., доцент,

Національний університет цивільного захисту України (м. Харків),

 професор кафедри автоматичних систем безпеки та інформаційних технологій.

Лааманен Рооса (Laamanen Roosa), студентка факультету міжнародного бізнесу

Університету прикладних наук «Савонія» (Savonia University of Applied Sciences (Finland))

ПРОБЛЕМАТИКА ТРУДА ТА ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В КОНТЕКСТІ ЗМІСТУ БУДДИСТСЬКОЇ ДОКТРИНИ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ

У межах цієї публікації спробуємо визначити напрями кореляції ціннісних орієнтацій особистості з сферою праці в контексті норм основних символічних систем. Під символічною системою ми будемо розуміти релігію, яка приймає безпосередню участь у формуванні системи ціннісних орієнтацій людини та людського досвіду. Релігійні символи повідомляють значення та допомагають у формуванні сприйняття (адже можна дивитися і не бачити, слухати і не почути) на відносно високому рівні спілкування, що виходить за межі конкретних контекстів досвіду та співвідносять людину з кінцевими умовами її існування [1, с. 48]. Система релігійних символів, незалежно від бажання та ціннісних орієнтацій окремого суб’єкту суспільно-трудових відносин, впливає на людську діяльність, її установки і мотивації, тобто глибину, інтенсивність світовідчуття, орієнтацію людських дій тощо.

Теоретичні підходи до питань конфесіонального впливу на труд були закладені у межах богословської літератури. Серед найбільш відомих праць відповідного спрямування, виділяють роботи таких дослідників, як Тертулліан, Клімент Александрійський, Мартін Лютер, Жан Кальвін. Питання впливу релігії на економічну поведінку людини дістало подальшого розвитку у межах філософської та економічної наукової думки. Найбільш вагомий внесок у дослідження напрямів впливу релігійного фактору на суспільно-трудові відносини було зроблено М. Вебером, В. Зомбартом, П. Дж. Хіллом, П.Ф. Скотчмером, Ж. Ле Гоффом та ін. [8].

Вважається, що вперше питання впливу системи цінностей на трудову поведінку людини було досліджено М. Вебером. Дослідник, майже вперше у межах наукової думки, виокремив у світових релігіях етнічний компонент. На переконання філософа, трудова активність людини (практичні імпульси до дії) більшою мірою визначається системою цінностей конкретного суспільства, соціальними нормативами і трудовими традиціями які були сформовані протягом цивілізаційного розвитку [5, с. 185]. У цьому випадку, система цінностей особистості (суспільства) розглядається як універсальна мотиваційна структура, яка формується під впливом національно-культурного колориту. М. Вебер, визначаючи важливість впливів релігій на становлення та розвиток суспільно-економічних відносин звернув увагу, що саме детермінанти символічної системи багато у чому обумовлюють ефективність виробництва.

Проблематика діалектичної єдності між економічною та духовною підсистемами суспільства, у тому чи іншому прояву її складного та багатогранного змісту, постійно перебуває у межах кола наукових інтересів дослідників. Серед останніх науково-комунікативних заходів, тематична спрямованість яких була зосереджена на пошуку зв’язків між економічною та духовною підсистемами суспільства, слід виділити: Міжнародну наукову конференцію «Соціально-економічні, політичні, культурні та релігійні питання в польських, словацьких та українських дослідженнях» (27.07.2014 р., м. Ярослав (Польща) – Державна вища технічно-економічна школа імені Броніслава Маркевича); Міжнародну науково-практичну конференцію «Економіка і релігія» (06–07.06.2014 р., м. Санкт-Петербург (Російська Федерація) – Санкт-Петербурзький державний університет); VIІ Міжнародну конференцію «Релігія, релігійність, філософія та гуманітаристика в сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти» (26–27.12.2013 р., м. Луганськ (Україна) – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля). Отже, порушена нами проблематика є актуальним напрямом наукового пошуку, результати якого мають як теоретичне так і практичне значення для розвитку економічної наукової думки.

Об’єктом нашої уваги була обрана буддистська доктрина світосприйняття, у межах якої проблематика категорії «труд» позиціонує на рівні предмету дослідження.

Буддизм поряд з християнством та ісламом відносять до групи основних світових релігій. З цих трьох релігій, буддизм вважається найдавнішою релігійною доктриною (виникла у VI ст. до н.е., а отже її вік нараховує більше двадцяти п’яти століть) і, мабуть, найбільш «ліберальною», адже ні християнство, ні іслам не надають своїм прихильникам такого рівня свободи у сповіданні віри як це практикується у буддизмі [4]. Разом з тим, жодна з релігійних доктрин не демонструє такої зневаги до праці як це можна зустріти у буддизмі. Як що інші релігійні конфесії розглядають труд або як засіб для забезпечення життя (забезпечення потреб людини) або як молитву та страждання (інструмент виховання душі), то буддизм взагалі знищує саме бажання жити. Слід визнати, що такий підхід дещо викривлює місце та роль праці у буддизмі. Наприклад, С. Ямамото вважає, що в основу економічного успіху Японії покладено релігійне ставлення до праці, яка розглядається як своєрідний механізм досягнення стану Будди. Дійсно, переважна більшість японців вважає, що робота є їхньою релігією, хоча лише деякі з них визнають, що основою їх мотиваційної системи є саме відповідний релігійний світогляд [7]. На переконання Б. Ісіди, погляди якого поєднували в собі вчення китайського неоконфуціанства з ідеями буддизму, синтоїзму та даосизму, труд є тим видом релігійної діяльності, де люди можуть застосувати свій ентузіазм та енергію, а доцільний вчинок – це послуга всій громаді, а в більш широкому контексті – всій державі (в цьому контексті ми маємо паралель з концепцією добрих справ у католицизмі). Отже, труд є механізмом реалізації людиною наявного в неї потенціалу, перш за все трудового. Причому людина використовує свої можливості, переважно, не для задоволення власних потреб, а для задоволення потреб суспільства (держави). Такий підхід може за певних умов бути порівняний з ісламською релігійною доктриною, де громада приймала активну участь у визначенні напряму реалізації трудового потенціалу конкретною людиною. Разом з тим, приклад Японії не є показовим з огляду на те, що буддизм в Японії не є домінуючою релігією (існує поряд з синтоїзмом, який має власну світоглядну концепцію). Крім того, японська модель буддизму не є класичною, що обумовлено процесом поступової адоптації вчення Будди до існуючого у Японії соціального порядку та традиційної системи цінностей.

Класична модель буддизму, розглядає труд як один з факторів, що прив’язує людину до земних інтересів, а отже є перешкодою для спасіння людини. Серед основних істин, які ведуть людину до нірвани, виділяють: істину страждання (розуміння людиною факту страждання); істину про причини страждань (з’ясування тих факторів які обумовлюють страждання); істина про закінчення страждань (розуміння шляху до спокою душі; досягнення життєвої нірвани); істина шляху (дії по досягненню стану вічної нірвани): «страждання слід познати, джерела їх – усунути, їх вплив – припинити, а шляхи до звільнення – пройти. Страждання слід пізнати – тоді не залишиться страждань, які слід було б пізнати. Джерела страждань слід усунути – тоді не залишиться джерел які варто було б усувати. Припинення страждань варто здійснити – тоді не залишиться припинень, які було б здійснювати. Шляхи слід пройти – тоді не залишиться шляхів, які слід було б проходити» [3, с. 3]. Ключовим словом у наведеній парадигмі є «страждання». Цікаво, що з точки зору етимології, саме такого значення у староруській мові набувало слово «трудъ» яке мало ще і такі значення: робота, труднощі, хвилювання, турбота, скорбота, хвороба, горе [6]. Практично у всіх індоєвропейських мовах, слово «трудитися» в своїй основі означає «залишитися без батьків», тобто бути приреченим на злидні, важке існування, мука, тяготи, повинність, біль, труднощі (наприклад, німецьке «arbеit», готське «arbas», французьке «travail», латинське «labor»). В англійській мові слово «labour», також означає зусилля, життєві турботи, стан виснаження, тривоги, страждання [2, с. 235]. Отже, процес пізнання чотирьох істин людиною (проходження етапів) покладених в основу буддизму може розглядатися як процес позбавлення від труда (у значенні страждання). Можливо, таке зауваження не є точним та таким, що відображує реальний (істинний) зміст відповідних етапів, але, з нашої точки зору, воно є цілком логічним. Наприклад, Хайлова Л.А., за результатами дослідження системи ціннісних орієнтацій буддизму в контексті його відношення до праці, дісталася висновку, що труд подається як перешкода до визволення душі [9]. Таке категоріальне судження не зовсім корелюється з системою буддійського світогляду. Є.Ф.Шумахер, досліджуючи буддійську економіку, визначив у її межах такі основні підходи до визначення призначення праці: як форма надання людині шансу використати і розвинути свої здібності; як механізм подолання егоїзму шляхом спільної роботи над спільною проблемою з іншими членами суспільства; як засіб виробництва необхідних для існування товарів і послуг [10]. Як бачимо, цілком об’єктивний підхід, хоча і не позбавлений певного релігійного впливу. Крім того, Є.Ф.Шумахер, зазначає, що буддійська доктрина констатує факт превалювання людини та її продуктивної праці над продуктами праці та процесом їх споживання. Існування ж зворотної залежності означає перемогу сил зла. Цікавою особливістю з точки зору державного управляння є підхід до забезпечення занятості населення. Буддійська економічна система, серед основних своїх завдань, визначає забезпечення повної занятості, але тільки для тих хто потребує на таку зайнятість. Тут не йдеться про повну зайнятість як засіб для досягнення максимальної зайнятості (підвищення ефективності використання трудового потенціалу країни) або нарощування обсягу виробництва (збільшення ВВП). Наприклад, праця жінок в загалі розглядається як індикатор слабкої економіки: «дозволити матерям працювати на заводах, у той час як їхні діти надані самим собі – такий же абсурд в очах буддійського економіста, як і призов до армії кваліфікованого робітника – в очах сучасного економіста» [10].

Приймаючи до уваги вище наведене, а також результати аналізу, які з огляду на обмеженість обсягів цієї публікації залишилися поза її межами, можемо сформулювати такі основні висновки.

1. Будда вважав працю важливою стороною життя, але робота повинна виконуватись відповідно до буддійських поглядів, тобто виконуватись чесно та не завдавати шкоди оточенню. Крім того, метою роботи не повинно бути задоволення потреби у наявності матеріальних речей або забезпечення відповідного рівня життя. В ідеалі, це робота яка відповідає буддійській моралі та є корисною для навколишнього світу. Таку роботу Будда «правильним засобом до існування».

2. У межах сучасної доктрини буддизму, труд повинен бути зовнішнім виразом людської внутрішньої сутності. Тобто, у межах традиційного сприйняття концепції «Я», професійна діяльність повинна повністю відповідати напряму самоактуалізації особистості (за ієрархією потреб А. Маслоу). У цьому випадку, ми подаємо людське «Я», як основне джерело можливостей людини, а відхилення від нього, розглядається як зменшення ефективності у процесі використання потенціалу особистості.

3. Буддизм, з одного боку, визначає необхідність максимального використання трудового потенціалу (того, що формується на рівні «Я» у межах традиційного сприйняття цього феномену), а з іншого – створює принципово нову модель мотиваційного механізму стимулювання трудової активності, в основу якої покладена медитація. У цьому контексті можна провести умовну паралель з протестантизмом (труд – це молитва), хоча слід звернути увагу на принципову відмінність у мотиваційному механізмі кожного з підходів. Протестантизм передбачає використати труд як молитву з метою отримання інформації людиною щодо її обраності для життя вічного (отримати результат, наприклад у визнанні у професійній діяльності, можливо лише з часом), а буддизм практикує медитацію через труд для заспокоєння і об’єднання (очищення) розуму та розвиток усвідомлення (отримати результат можна вже під час самої медитації, тобто безпосередньо під час самої дії). До речі, медитація через труд є характерною перш за все для японської моделі буддизму (дзен), що можливо і є основою для пояснення успіхів Японії у суспільно-економічному розвитку.

Цілком очевидно, що вище наведені висновки, з огляду на багатогранність прояву порушеної проблематики, не вичерпують всієї глибини змісту предмету нашого дослідження, а лише створюють підґрунтя для подальшого його розвитку. Серед перспективних напрямів наукових досліджень, найбільш перспективними на нашу думку є ті, зміст яких пов’язано з кореляції проблематики зайнятості та розвитку трудового потенціалу зі змістом окремих символічних систем.

Список літератури

1. Гараджа В.И. Социология религии: Учеб. пособие для студентов и аспирантов гум. специальностей / Гараджа В.И. – М. : Наука, 1995. – 221 с.

2. Гнилицька Н.О. Праця як соціокультурний феномен / Гнилицька Н.О. // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії:  Збірник наукових праць – 2009. – Вип. 37. – С. 234 – 239

3. Далай-лама XIV. Буддизм Тибета / Далай-лама XIV (пер. М. Кожевниковой при участии С. Согласнова, ред. Ю. Хатымова) – М.: Эксмо, 2009. – 192 с.

4. Королев К. Буддизм. Энциклопедия / К. Королев, А. Лактионов. – СбП.: Эксмо, Мидгард, 2008. – 498 с.

5. Рахманов А.Б. «Хозяйственная этика мировых религий» Макса Вебера: субъективные и объективные предпосылки создания, анализ концепции / А.Б. Рахманов // Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и політологія. – 2009. – №4. C. 184–199

6. Семенов А.В. Этимологический словарь русского язика: русский язык от А до Я / Семенов А.В. – М.: ЮНВЕС, 2003. – 704 с.

7. Симхович В. Истоки современной японской системы управления / Валентина Симхович // Теория и практика управления. – 2002. – № 6. – С. 114 – 120

8. Хайлова Л.А. Конфессиональное отношение к труду: социально-философский аналіз: автореф. дис. на соискание наук. степени канд.. філософ. наук: спец. 09.00.11. «Социальная философия» / Л.А. Хайлова. – Москва, 2009. – 26 с.

9. Хайлова Л.А. Конфессиональное отношение к труду: социально-философский аналіз: дис. на соискание степени канд. філософ. наук: спец. 09.00.11 / Хайлова Людмила Алексеевна. – М., 2009. – 183 с.

10. Schumacher E.F. Small Is Beautiful: Economics as if People Mattered / Schumacher E.F. – London: Blond and Briggs, 1975. – 305 р.